Лікування гломерулонефриту

Метою терапії гломерулонефриту при гострій формі є вилікування, а при хронічний - запобігання або максимальне віддалення терміну виникнення хронічної ниркової недостатності, її термінального ступеня, інших ускладнень.
Клінічним проявом зворотнього розвитку патологічних змін можна вважати одужання при ГГн або настання клінічної ремісії при ХГн. Визначення часткової ремісії при ХГн залежить від клінічного варіанту захворювання: трансформація нефротичного синдрому в сечовий; зниження артеріального тиску чи нормалізацію у поєднанні із зниженням протеїнурії; зменшення набряків та ліквідація дис- і гіпопротеїнурії тощо.
При ГГн незалежно від варіанту його перебігу хворий підлягає ранній госпіталізації і стаціонарному лікуванню до зникнення позаниркових (набряки, гіпертензія) та ниркових (сечовий синдром) проявів або до стабілізації сечового синдрому. Хворий підлягає ліжковому режиму до нормалізації артеріального тиску і зникнення набряків. Дієта: при наявності набряків і (або) гіпертензії хворим можна призначати режим голоду і спраги протягом 1-2 днів, а при непереносимості - яблучну дієту. Потім призначають стіл №7. Через 10-15 днів після зникнення набряків і гіпертензії дозволяється 2-4 г солі на добу із поступовим збільшенням кількості до 6 г на весь період реконвалісценції. Водний режим при відсутності набряків вільний, а при їх наявності слід добиватися від’ємного водного балансу.
Незалежно від варіанту перебігу ГГн хворим призначають на 10-14 днів антибіотики (пеніцилін, напівсинтетичні пеніциліни, еритроміцин, олеандоміцин), а також десенсибілізуючі препарати (діазолін, дімедрол, глюконат кальція), препарати для укріплення судинної стінки (вітиміни С, Р, рутин), сечогінні (фуросемід, урегіт, гіпотіазид), гіпотензивні препарати (зокрема, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту у вигляді монотерапії та в комплексному лікуванні).
За умови відсутності спонтанної або під впливом симптоматичної терапії позитивної динаміки клініко-лабораторних показників доцільно призначати патогенетичну терапію, яка включає: глюкокортикоїдні (преднізолон починають з 20-30 мг доводячи до 1 мг/кг ваги перорально протягом 4-6 тижнів, а потім поступово знижують дозу (протягом5-6 місяців) до 1-2 таблеток поки зберігається сечовий синдром), цитостатичні (азатіоприн по 2-3 мг/кг, циклофосфан по 1,5-2 мг/кг або хлорбутин 0,2 мг/кг протягом 4-6 тижнів у стаціонарі і 4-6 місяців в амбулаторних умовах), антикоагулянтні і антиагрегантні засоби (гепарин 25-30 тис. Од на добу протягом 1-1,5 місяця, курантил - 200-400 мг на добу 2-6 місяців).
Проте слід пам’ятати, що:
1) при ГГн, сечовому синдромі, гематуричному компоненті при неефективності симптоматичної терапії (протягом 3-4 тижнів) слід застосовувати мембраностабілізуючу терапію, яка включає: унітіол (5 % 5 мл внутрішньом’язево), димефосфон (100 мг/кг/добу), делагіл (0,25 г двічі на добу протягом 1 місяця, після чого 0,25 г на добу), токоферол (50 мг на добу) ще протягом 5-12 місяців. Препарати слід призначати не разом, а послідовно через 2-3 дні для диференціації можливих побічних реакцій.
2) при ГГн з нефротичним синдромом рекомендується лікування починати з патогенетичної терапії.
Лікування ХГн включає: дотримання дієти - стіл № 7, проведення антибактеріальної терапії при загостренні після перенесеного інфекційного захворювання, симптоматичну та патогенетичну терапію. При цьому рекомендується призначення патогенетичних препаратів залежно від морфологічного типу гломерулонефриту. Слід пам’ятати, що в гіпертензивній стадії патогенетична терапія не показана і застосовується симптоматична терапія.
При відсутності ефекту від терапії (зокрема, патогенетичної) чи наявності протипоказань для використання препаратів в адекватних дозах при будь-якій клінічній формі гломерулонефриту з високою активністю захворювання в комплексній терапії необхідно застосовувати один із апаратних методів лікування (плазмаферез, гемосорбцію тощо) при відсутності протипоказань до них (Нв<80 г/л, артеріальна гіпотонія, тромбоцитопенія, лейкопенія, алергія на білкові препарати, геморрагічні ускладнення, виразкова хвороба).